№1

 Столетие отмечает Львовский оперный театр

  http://www.elvisti.com/2000/02/21/culture.shtml  

19 февраля свое столетие отметил один из старейших оперных театров Европы - Львовский, на сцене которого выступали известные певцы: Соломия Крушельницкая, Александр Мишуга, Матти Баттистини, Энрико Карузо, Иван Козловский и десятки других солистов.

Одновременно со столетним юбилеем львовские музыканты отмечают и 400-летие оперы как жанра. Прологом этого события, которое будет отмечаться целый год, стала премьера "Увертюры" к опере "Моисей", написанной украинским композитором Мирославом Скориком. Сама опера "Моисей", которую благословил Папа Римский и выделил средства на ее постановку, прозвучит под конец года. Об этом сообщают украинские и зарубежные СМИ

№2

Во Львовском оперном театре установлена скульптура Соломеи Крушельницкой

27.03.2002 19:33 MCK

 ЛЬВОВ, 27 марта - Возвратилась в бронзе в театр, на сцене которого сделала первые шаги в большое искусство, Соломея Крушельницкая. В среду, в Международный день театра, перед началом спектакля во Львовской опере торжественно открыта скульптура "украинского соловья". Изящная фигура певицы предстала в Зеркальном зале, где обычно проходят встречи на высшем уровне, самые престижные приемы и общественные акции.

  Как сообщает Укринформ, это тронное место избрано не случайно. Ведь дух Соломеи витает в стенах оперы, названной ее именем. Ныне репертуар обновился такими спектаклями эпохального звучания, как "Моисей", "Травиата", "Аида", "Набукко", поставленными с участием ведущих зарубежных художников. А выступить в составе местной трупы считают честью звезды мирового масштаба: Виктория Лукъянец и Светлана Добронравова, Людмила Юрченко и Роман Майборода, Михаил Козаков и Андрей Дунаев, Андрей Шкурган и Кшиштоф Беднарек, Олег Крыса, Владимир Крайнев, Владимир Спиваков. Вместе с тем львовская оперная трупа - желанный гость в Польше, Австрии, Германии, Испании, Италии и других странах, где сформировались многовековые традиции вокала.http://www.ukraine.ru/news/124399.html

 №3

Тетяна ПОЛІЩУК, «День»

ФОТО З АРХIВУ «Дня» ЗНАМЕНИТІ МАРМУРОВІ СХОДИ ЛЬВІВСЬКОГО ОПЕРНОГО ТЕАТРУ

19-20 жовтня на сцені Національної опери України проходять торжества, приурочені до вікового ювілею Львівського державного академічного театру опери і балету ім. І. Франка.

В далекому 1900 році 4 жовтня у щойно побудованому приміщенні, виконаному за проектом архітектора Зігмунда Горголевського, відбулася прем’єра опери Владислава Желенського «Янек». За словами очевидців, перші глядачі, що прийшли помилуватися «коштовною іграшкою», не були розчаровані. Усіх вражала розкіш інтер’єрів, скульптурних композицій, а також прекрасні живописні полотна, рельєфні орнаменти з позолотою на стінах, чудові мармурові сходи і зал для глядачів із досконалою акустикою (у стіни будівники замурували бамбукові стержні), який нагадує за формою ліру і просто сяє від вогнів сотень світильників.

На львівських підмостках у різний час виступали знамениті майстри: Соломія Крушельницька, Олександр Мишуга, Михайло Голінський, Орест Руснак, Олександр Носалевич.

— Ми пишаємося нашим театром, його традиціями та історією, — підкреслив директор прославленого колективу Тадей Едер. — Сьогодні в театрі працюють 565 чоловік (із них творчих — 300), в репертуарі понад 30 оперних і балетних спектаклів.

До Києва ми привезли свою нещодавню прем’єру опери Дж. Верді «Набукко», поставлену італійським режисером Джузеппе Вішилія. До гала-концерту включили арії з опер «Богема», «Сільська честь», «Украдене щастя», «Богдан Хмельницький», «Тарас Бульба», а також сцени з балету «Створення світу» і «Велике класичне Па» на музику П. Чайковського.

Львівський театр за усіх часiв мав власне обличчя. А артисти, режисери і диригенти, яким довелося там працювати, не змовляючись, відзначають його особливу позитивну ауру. Театрознавець Юрій Станішевський нагадав про немеркнучі зірки хореографії: Наталю Слободян — українську Уланову — та Миколу Трегубова. Не варто забувати, що талант видатного балетмейстера Анатолія Шекери також засяяв на галичанських підмостках. Солістка Національної опери України Світлана Добронравова з теплотою згадує: «Диригент Ігор Васанич не побоявся ризикнути і довірити мені, дебютантці, співати в «Тосці». В ту пору примадонною театру була Ніна Тичинська, яка мала унікальний голос і сильний характер. Багато які артисти відверто побоювалися її дошкульного язика. Уявіть, вона — майстер, і раптом я стаю в чергу на її партії. Пам’ятаю, як хвилювалася, дізнавшись, що Ніна Георгіївна сидить у залі. Після вистави вона перша підійшла до мене й привітала з бойовим хрещенням. З того моменту ми, незважаючи на різницю у віці і статусі, стали приятельками. В театрі я зустріла своє кохання. Артист балету Євген Карцов став моїм чоловіком. Ми досі разом».

Нинішній прем’єр Львівської опери, володар оксамитового баритона Степан Степан уперше переступив поріг рідного театру, будучи ще студентом музичного училища. Дебютував він на прославленій сцені 20 років тому в партії Султана в опері С. Гулака-Артемовского «Запорожець за Дунаєм». Останній успіх, що випав на його долю, — головна роль в опері «Набукко» Верді. Ця постановка користується успіхом у глядачів, чому значною мірою сприяла яскрава робота співака.

Сьогодні у львів’ян, як і в усіх театральних колективах, безлiч проблем. Треба підтримувати в належному станi приміщення театру, що являє собою архітектурну цінність, винаходити кошти на нові постановки. (До речі, нині йде робота над оперою Мирослава Скорика «Мойсей» за однойменною поемою Івана Франка), намагатися якимось чином зберегти колектив. Не є таємницею, що за кордоном музиканти, співаки і артисти балету одержують у десять разів більше, ніж у себе на батьківщині. Художній керівник театру і диригент Мирон Юсипович вважає, що вже час докорінно міняти структуру оперних театрів, яких в Україні нині шість, і кожен з них насилу вишукує кошти на дві-три нові постановки за рік. «Треба, — вважає диригент, — об’єднати зусилля: обмінюватися декораціями, костюмами, солістами. Це дозволить глядачам різних міст бачити різні постановки, а театру значно скоротити постановочні витрати. Нині репертуар диктує ринок. За кордоном від наших гастролерів вимагають італійські опери. У нас у репертуарі шість постановок Верді. Та як же бути з українською оперою? У нас є чим пишатися й світ дивувати, але виходить, що ми, наче скупий рицар, сидимо на скарбі, і ніхто його не бачить і не чує. Записи на компакт-диски не робляться. Що ми залишимо своїм нащадкам? Спогади очевидців і захоплені рецензії? Нашим чиновникам від культури час пробудитися від летаргічного сну. Час змінився, а багато хто продовжує працювати, як і раніше».

№191 19.10.2000 «День» http://www.day.kiev.ua/2000/191/society/soc2.htm
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»

 №4

http://postup.brama.com/000219/pp32_8.html№ 32 (476), субота
19 лютого 2000 року

Пролог до 100-річчя Львівської опери
Ювілей

Учора, напередодні першої ювілейної імпрези, директор театру, заслужений працівник культури України Тадей Едер скликав у Дзеркальному залі прес-конференцію, на якій ознайомив присутніх з програмою святкування кількох круглих дат: 400-ліття опери як жанру і 100-ліття Львівської опери.  

Міський театр, або Великий театр (тепер – опери та балету імені Івана Франка) був відкритий для глядача 4 жовтня 1900 р. На урочисте відкриття прибули делегації з різних країн і міст. Новозбудований театр вразив розкошами, багатством, шляхетною вишуканістю форм. Першим глядачам було показано постановки спеціально написаних для відкриття прологу Я. Каспровича та лірико-драматичної опери В. Желенського “Янек”, яка стала провісником нового піднесення музичного театру у Львові. Коли розсунулася оксамитова завіса і світло прожекторів (до речі, від перших же днів – електричне, від віденської фірми “Сіменс”) залило сцену, переповнений зал бурхливими оплесками зустрів головних виконавців – А. Мишугу, Я. Королевич, Г. Збоїнську-Рушковську та диригента Л. Челянського. Репертуар перших сезонів тішив кількістю прем’єр, високою професійністю постановок опер Ж. Бізе, А. Бойто, Р. Вагнера, П. Чайковського, А. Рубінштейна, П. Масканьї, Ш. Гуно. Художній керівник Т. Павликовський для участі в окремих спектаклях часто запрошував найкращих артистів, співаків та диригентів європейських театрів. У перших сезонах з великим успіхом виступали українські артисти А. Мишуга, С. Крушельницька, М. Менцинський, Є. Гушалевич – перший тенор Празької опери. А перші глядачі отримали в презент оригінальні театральні віяла із портретами головних виконавців і повним переліком складу трупи. Дехто із львів’ян і досі зберігає їх як реліквію. Шкода, що до 100-ліття опери організатори ювілею не здогадалися зробити репринт цього раритету або виготовити силами свого художньо-оформлювального цеху подібний новочасний сувенір. Він був би оригінальнішим за банально (щоб не сказати – із несмаком) оздоблені програмки, де до світлини споруди Зигмунда Горголевського комп’ютерною програмою вклепано – свят, свят – штивну й непропорційну жовто-синю фану, яка виходить у кілька разів більшою за золоту гілку над “Славою”!

Зараз у театрі працює понад 500 осіб, творчий склад колективу – це 45 солістів опери, хор (60 чол.), балет (50 чол.) та симфонічний оркестр (60 чол.) У репертуарі театру більше тридцяти опер і балетів. За останні роки театр активно гастролював в Італії, Австрії, Польщі. Іспанії. На ювілейний рік також заплановано гастролі до Лівану, Австрії та Польщі. А кого тільки не гоститиме львівська сцена! За словами Тадея Едера, в нашому місті побувають усі інші 5 оперних театрів з Лівобережної України, Большой театр, Маріїнський театр, Єреванський театр, Молдавська опера, Варшавська опера, Празька опера, Будапештська опера, Ліонська опера, балет Писарєва, а також Метрополітен-опера і славетний Лучано Паваротті!

“Ми хочемо зробити не помпезне, а величне свято, – наголосив Тадей Едер. – Це буде свято, яке гідно представлятиме наш колектив і дозволить звернути увагу державних структур на проблеми театру. Ми справді дуже хочемо отримати статус Національного театру, бо вважаємо, що цим званням буде оцінено внесок Львівської опери в українське мистецтво за 50 років. У Львові завжди пропагували українську музику – згадати хоча б такі вистави, як “Золотий обруч”, “Украдене щастя”, “Лілея”. Цю традицію продовжуємо й тепер: спеціально для ювілею ми запланували постановку опери “Мойсей”, яка отримала благословення Папи Римського. На початку березня до Львова повернеться з Австралії Мирослав Скорик із партитурою нової опери.
А 25 березня відбудеться прем’єра опери “Набукко” Дж. Верді у постановці фахового оперного режисера Дж. Вішилії, який співпрацює з багатьма європейськими театрами і вже знайомий Львів’янам з постановок “Богеми” й “Сільської честі”. Дж. Вішилія дав згоду на доопрацювання усіх постановок італійських опер з репертуару Львівської опери. Маємо наміри на ознаменування 2000 року від народженні Христа обновити балет А. Петрова “Створення світу” і присвятити його пам’яті покійного видатного сценографа Євгена Лисика, 70-річчя якого відзначатимемо в березні.

Оскільки ми не можемо запрошувати інші театральні трупи в повному складі, то вирішили, що в ювілейних виставах братимуть участь гастрольні солісти, які співатимуть з нашим основним складом. Найбажаніший глядач, якого ми хочемо привернути до нашого залу цікавими іменами запрошених гостей, – молодь, яка має виховуватися на світових стандартах опери і балету”, – такою є найзаповітніша мрія Тадея Едера напередодні століття Львівської опери.

№5

Надзвичайно розкiшною та неповторною в архiтектурному планi є будiвля театру опери та балету iм. I. Франка. Збудований у 1900 роцi польським архiтектором Зигмунтом Горголевським, сьогоднi театр є не тiльки окрасою мiста, але й осередком високого мистецтва. Будiвлю прикрашають великi бронзовi постатi Слави, Перемоги й Любовi, виконанi талановитим українцем Петром Вiйтовичем. Окрасою Опери є чудова завiса пензля Генрика Семирадського - "парнас". Архiтектор З. Горголевський збудував ще два оперних театри - в Одесi та у Вiднi.

Доля Зигмунта Горголевського була не вельми завидною: вiн закiнчив життя самогубством. Це сталося пiсля звiстки, що його дiтище - Львiвський театр Опери та балету (який, доречi, стоїть на рiчцi Полтвi, що протiкає через центр захована пiд вулицями Львова) дав осадку i заглибився у землю на пiв метра. (проспект Свободи). (http://www.city-adm.lviv.ua/perlyna/guide.htm)

№6

 Львовской оперный театр получит 416 тысяч долларов от Японии http://www.a-v.net.ua/news/1739
Львовский театр оперы и балета им. Соломии Крушельницкой получит 416 тысяч долларов грантовой помощи от японского правительства. Об этом 29 августа на брифинге сообщил Чрезвычайный и Полномочный посол Японии в Украине Кищиро Амаэ.

По его словам, во время официального визита в Украину 31 августа - 2 сентября министр иностранных дел Японии Йорико Кавагучи подпишет с министром экономики и европейской интеграции Украины Валерием Хорошковским договор о предоставлении грантовой помощи театру, предусматривающей выделение средств для закупки современной осветительной системы. Посол отметил, что это уже шестой такой грант, предоставленный правительством Японии для развития культурной деятельности в Украине.

Министр иностранных дел Японии также официально передаст японские гранты Украинскому национальному академическому театру оперы и балета имени Шевченко для закупки современного аудиооборудования и музыкальных инструментов, Киевскому городскому дому ребенка "Березка", украинско-японскому культурному центру в Днепропетровске, созданному при финансовой поддержке Японии.

Посол также проинформировал, что на сегодняшний день общий объем японской грантовой помощи Украине составляет 118,87 миллиона долларов, общий объем кредитной помощи Японии Украине - 200 миллионов долларов США.

УНИАН

01.09.2003

 №7

  У Державному архіві Львівської області вдалося виявити кілька відтисків печаток різних львівських організацій та установ початкового періоду німецької окупації. Найцікавіша з-поміж них, на наш погляд, печатка, відтиснута на документі Станиці для українських збігців (біженців) при Міському управлінні у Львові (вул. Академічна, 11), виданому 10 липня 1941 року. Посередині цієї круглої печатки - мельниківський тризуб, центральний зуб якого замінено на меч, а по периметру - <Рисунок>легенда: "Станиця для Українських Збігців * Саммелстелле фЯр Украінісцге ФЯцгтлінюе *"12 (іл. 7). Як згадує Кость Паньківський (заступник Міністра внутрішніх справ в уряді Я.Стецька), у Львові не було тоді ще жодного видатного послідовника Андрія Мельника, а "Іван Рогач, відомий з імені із своєї діяльності в Карпатській Україні 1938 - 39 рр., прибув вже в перших днях до Львова і працював у відділі збігців при міській управі, але загалові львів'ян був незнаний"13. Прізвище його у виявленому документі стоїть першим у списку мельниківців, що саме прибули до Львова.

 З приходом німецької армії актори Українського драматичного театру та українські співаки заснували в приміщенні театру опери і балету Український театр міста Львова (директор А.Петренко, його заступники В.Блавацький і П.Сорока). Недатований документ, крім підпису директора театру, засвідчений також печаткою з тризубом і легендою " * УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР м. ЛЬВОВА ". Згодом цей театр реорганізовано під офіційною назвою Львівський оперний театр26 (іл.15).

 

 

Слід підкреслити, що, незважаючи на дані обіцянки, німецька окупаційна влада всіляко зволікала з поновленням викладів у вищих навчальних закладах. Тільки у квітні 1942 <Рисунок>року, у зв'язку з потребами воєнного часу, у Львові розпочали роботу ветеринарний і медичний інститути30. На перше липня того ж року в місті було п'ять інститутів - медичний, фармацевтичний, ветеринарний, рільничий і технічний, але незабаром після реорганізації їх перейменовано на фахові державні курси. Отже, виявлені <Рисунок>печатки вищих навчальних закладів початкового періоду німецької окупації використовувались виключно тимчасовою адміністрацією цих закладів. Вони, як і інші описані тут печатки є цінними сфрагістичними пам'ятками українського державотворення років Другої світової війни.