Світлої пам'яті моєї мами, уродженої Барко, присвячується...
Від Автора...
Я починаю створювати сайт про історію своєї родини. Деякі розділи можуть бути недоступні. Свої зауваження, враження та побажання прошу залишати в "Гостьовій книзі" або направляти на мою
электронну адресу
У даний момент на сайті представлена тільки мала частина того, що вдалося встановити.
Присвячується Барко І.А., Барко (Удод, Удот) М.А., Удод І.А., Воробйову В.І., Костромицькому М.М., Леончику І.М., Сковронському І.М., Сосницькому В.І. та мільйонам громадян нашої Батьківщини, а також іноземцям, що волею долі опинилися і були розстріляні на території СРСР (Hopfgartner Josef Franz).
Новини Архів новин>>> 2010 2009 2008 2007 2006 2005 2004 2003
2010
•20 листопада 2012 р. 24 листопада Україна запалить свічки пам'яті жертв Голодомору. 24 листопада Україна вшанує пам'ять мільйонів жертв геноциду голодом мільйонами свічок у вікнах будинків і на площах.
СТАРТУЄ ГРОМАДСЬКА АКЦІЯ ІЗ ВШАНУВАННЯ ПАМ'ЯТІ ГОЛОДОМОРУ
24 листопада Україна та світ згадають мільйони вбитих геноцидом
Україна готується до 79-х роковин Голодомору. Цьогорічна громадська кампанія має на меті насамперед розповісти про тих, хто в роки геноциду рятував співвітчизників від страшної смерті. Заходи пройдуть у Києві, обласних центрах України та 32 країнах світу.
Продовжено роботу створеного у 2010 році Громадського комітету із вшанування пам'яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні. Знакові постаті в громадському, мистецькому та духовному житті, історики та представники академічних установ зібралися, щоб ініціювати заходи із вшанування пам'яті жертв Голодомору-геноциду.
24 листопада в Києві біля Національного меморіалу пам'яті жертв Голодоморів, в усіх обласних центрах та 32 країнах світу пройдуть пам'ятні заходи. В рамках загальнонаціональної акції «Запали свічку пам'яті» мільйони українців запалять свічки у своїх вікнах.
Цьогорічна громадська кампанія має на меті насамперед розповісти про тих, хто в роки геноциду рятував співвітчизників від страшної смерті. «Коли вбивали голодом, поділитися хлібом - був подвиг. Долі цих людей нагадують нам, що героїзм можливий завжди», - говорить історик, член Громадського комітету Володимир В'ятрович.
Історик, член Громадського комітету Володимир Тиліщак встановлює імена таких рятівників. «Ми недостатньо знаємо про мужні, людяні діяння у ті роки, - розповідає Володимир Тиліщак. - У той жахливий час голодного мору, коли людина ламалася фізично й психічно, доводилася до останньої межі існування та втрачала людську подобу, залишалися ті, що вистояли. Серед хаосу, безконечної черговиці смертей і страху продовжували жити люди, що не злякалися, не втратили благородства і простягнули руку допомоги іншим».
Учасники Громадського комітету підкреслили: без знання таких праведних людей-доброчинців у часи Голодомору національна пам'ять про цей злочин проти українського народу буде неповною.
2012 року за сприяння Громадського комітету опубліковані два нові видання. Перший в Україні підручник з історії геноцидів ХХ століття доцента Львівського національного університету імені І. Франка Андрія Козицького вийшов у вересні (видавництво «Літопис»). За кілька днів побачать світ рукописи Дмитра Гойченка «Червоний апокаліпсис: розкуркулювання та голодомор» (видавництво «А-ба-ба-га-ла-ма-га»).
Незважаючи на цензурування Міністерством освіти підручників історії, відомі українські науковці проведуть серію Уроків пам'яті для школярів і студентів, присвячених подіям 1932-1933 років.
На засіданні 6 листопада у Києво-Могилянській академії громадськість затвердила план всеукраїнських заходів до Дня пам'яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні 24 листопада 2012 року.
Нагадаємо, що громадськість організувалася для ініціювання пам'ятних заходів, бо переконана: остаточне та безповоротне засудження злочинів тоталітарного режиму в Україні і найбільшого з них - геноциду 1932-1933 років - запорука нашого незалежного демократичного майбутнього.
До складу комітету увійшли 37 знакових постатей у науковому, мистецькому та громадському житті країни: Ольга Богомолець, В'ячеслав Брюховецький, Володимир В'ятрович, Володимир Василенко, Іван Васюник, Василь Вовкун, Анатолій Гайдамака, Дмитро Гнатюк, Петро Гончар, Іван Дзюба, єпископ Євстратій (Зоря), Андрій Жолдак, Микола Жулинський, Євген Захаров, Олександр Іванків, Геннадій Іванущенко, Сергій Квіт, Андрій Когут, Роман Круцик, Ніла Крюкова, Станіслав Кульчицький, Неля Лавриненко, Олександр Максимчук, Василь Марочко, Ніна Матвієнко, Марія Матіос, Олекса Петрів, Мирослав Попович, Олег Рибачук, Стефан Романів, Євген Сверстюк, Михайло Свистович, Володимир Сергійчук, Євген Станкович, Лесь Танюк, Володимир Тиліщак, Ігор Юхновський.
З'єднаймося у пам'яті, згуртуймося в дії в ім'я цієї пам'яті.
У м. Київ - збір о 14.00 біля ст. м. Арсенальна (початок ходи), о 14.30 - скорботні заходи біля Національного музею "Меморіал пам`яті жертв Голодоморів в Україні".
•11 листопада 2012 р.
На форумі міського порталу Богодухова опублікована стаття: «Лишенцы» Богодуховского района, 1918–1936 гг. (по материалам Государственного архива Харьковской области) • 27 листопада 2010 р. Харків, 27.11.2010, 16:00 Заходи у зв'язку з Днем пам'яті жертв голодоморів та жертв політичних репресій в Україні Реквiєм "Свіча" в пам'ять про жертви Голодомору.
Кульмінацією жалобних заходів у Харкові стала Всеукраїнська акція «Запали свічку».
Задовго до 16-ої години жителі м. Харкова на заклик Харківського громадського комітету із вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932 – 1933 років в Україні почали збиратися на головній площі міста – площі Свободи, аби запалити свічку пам’яті.
Також на площу Свободи прийшли члени обласного товариства ветеранів і інвалідів, які вирішили проводити акцію окремо. На 16:00 лампадки із свічками утворили два символічних хрести. Люди застигли у хвилині мовчання.
Запаливши свічку, харків’яни подовгу не розходилися, згадували своїх близьких, які загинули від голоду. Перед земляками виступив сліпий кобзар Іван Попов, який разом із козаками «Святославської застави» заспівав «Не забувай, сину» про народну пам’ять, втілену в полум’ї свічки.
• 01 серпня 2010 р. Метричні книги по Харьковскій губернії, які знаходяться в Держархіві Сумскої області. 07 липня 2010 р.
Фотозвіт про поїздку одного з читачів книги "Операція "Куркулі"..." у с.Усть-Чижапка Каргасокського р-ну Томскої області Росії, кол. участкова комендатура НКВС. Схема Каргасокскої участкової комендатури,1930-і:
та Карта 1980-х
Фото 1
Фото 2
Фото 3
Кол. будинок участкової НКВС • 08 липня 2010 р. У разділі Мартиролог разміщені копії архівно-слідчої справи на Ланкіна Михайла Анісимовича, 1872(1874)р.н., надані правнуком Сергієм Вадимовичем Ємельяновим. • 05 липня 2010 р. Плани генерального межування Харківскої губернії Ахтирський повіт - 1786 Скачати Богодухівський повіт - 1786 Скачати Валківський повіт - 1784 Скачати Вовчанський повіт - 1785 Скачати Золочівський повіт - 1784 Скачати Зміївський повіт - 1787 Скачати Лебединський повіт - 1784 Скачати Сумський повіт - 1786 Скачати Хотмижський повіт - 1784 Скачати • 16 червня 2010 р. Присудження звання найкращих генеалогічних веб-сайтів. У цьому списку є і мій сайт. Несподівано... Впродовж останніх декількох тижнів командою MyHeritage.com були вивчені Інтернет-ресурси і зроблена оцінка інформації в цілях виявлення найкращих генеалогічних сайтів в мережі Інтернет. Ви можете ознайомитися з результатами дослідження по наступному посиланню. Як проходив конкурс? Нашою метою було виявити веб-сайти, що відрізняються цікавою, високоякісною і інформацією, що постійно оновлюється, а також передовим дизайном. Крім того, ми зробили акцент на відкритті поки що не виявлених зірок в генеалогічному співтоваристві, а також представленні сайтів, які в даний момент знайомі невеликому колу людей. В цілому, вивчені сайти мають різний напрям. Одні містять блоги, інші є сімейними сайтами або сайтами, які пропонують генеалогічні інструменти. Ось список вибраних нами сайтів. Ми сподіваємося, що Ви отримаєте від знайомства з ними! Старообрядческое Подмосковье http://www.genealogy-kzn.ru/ Сайт Кривощаповых http://www.krivo2008.ucoz.ru/ Тороповские страницы http://toropovo.wedge.ru/ www.predeina-zaural.ru НАШЕ РОДОСЛОВИЕ http://www.oldmikk.ru/ Genotree http://www.genotree.ru/index.htm Elena's Pages http://leromas.my1.ru/ Наши Корни http://grafrosen.narod.ru/gen/index.html All Russia Family Tree http://www.vgd.ru/ Rusgenealog.ru РОДОВОЕ ГНЕЗДО http://rodovoyegnezdo.narod.ru/ Генеалогия - это важно http://frovs.livejournal.com/4266.html Remezovi.ru Еврейская генеалогия http://jewishperson.blog.ru/ о Заярных и для Заярных http://www.zayarnyfemily.narod.ru/ Potanin Clan http://potanin.clan.su/ genealogia.com.ua ПОРТАЛ ФАМИЛЬНОЙ И ИНДИВИДУАЛЬНОЙ ПАМЯТИ http://ivs.h1.ru/ belolikovi.narod.ru Wysocki Genealogy and Family History http://wysocki.nsknet.ru/ Фамильный клуБ КРАПИВЕНЦЕВЫ www.gerasin.su Жизнь и история нашего рода http://mkrap.narod.ru/ alexander-apel.narod.ru • 12 червня 2010 р. Карта РСЧА(РККА) М37-127, район Попасної(ім.Кагановича), 1938р. • 7 червня 2010 р.
Канадська провінція Квебек теж вшановуватиме Голодомор 1932-1933 років як геноцид українців. Національні збори, законодавчий орган провінції Квебек у Канаді, ухвалив закон, який встановлює в ній День пам’яті Голодомору на четверту суботу листопада. При цьому Голодомор у тексті закону визначено дослівно як «українські великий голод і геноцид» (la grande famine et le génocide ukrainiens), - повідомляє Радіо «Свобода». Закон був ухвалений іще 2 червня, але спершу пройшов малопоміченим. На нього звернули увагу, коли наступними днями повідомлення про це став поширювати Конгрес українців Канади (КУК). Голова Квебекської провінційної ради Конгресу українців Канади Марійка Путко назвала це рішення Національних зборів Квебеку «внеском у відновлення історичної справедливості». А голова КУК Павло Ґрод привітав квебекських законодавців із тим, що вони домоглися визнання трагедії Голодомору, яку не зможуть відбілювати апологети радянської системи. Загалом у Канаді українське походження мають близько 1 мільйона 200 тисяч її громадян із загалом близько 34 мільйонів, тобто трохи менше 4 відсотків. 2008 року встановити День пам’яті Голодомору як голоду і геноциду вирішив парламент усієї Канади. Канадський Квебек став п’ятою, після Альберти, Саскачевану, Манітоби й Онтаріо, провінцією, законодавчі органи яких також встановили День пам’яті Голодомору як голоду і геноциду. Законопроект подала ще в листопаді минулого року депутат Національних зборів Квебеку Луїз Бодуен. Вона представляє округ Розмон на околиці Монреаля, в якому живе багато громадян українського походження. Нагадуємо, що у світі визнали геноцид українців – крім Канади, такі країни, як Австралія, Австрія, Аргентина, Бразилія, Грузія, Еквадор, Естонія, Іспанія, Колумбія, Литва, Польща, Словаччина, Чилі й Угорщина. На рівні парламентів, урядів чи голів держав визнали Голодомор геноцидом набагато більше країн. За деякими повідомленнями, таких країн 26. Натомість, у Верховній Раді зареєстрований законопроект ч. 6427, що пропонує змінити статус Голодомору. У документі, поданому 26 травня народним депутатом від Партії регіонів Василем Кисельовим, пропонується визнати Голодомор 1932–33 років лише «злочином тоталітарного режиму, трагедією Українського народу». Нині чинний Закон «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні», ухвалений Верховною Радою 2006 року, визначає, що Голодомор «є геноцидом Українського народу». Президент Віктор Янукович, виступаючи 27 квітня на засіданні Парламентської асамблеї Ради Європи, заявив, що Голодомор був загальною трагедією народів СРСР, а не лише українців, і не був геноцидом. Такої ж позиції офіційно дотримується Росія. Іще в день інавгурації Президента Януковича з сайту голови держави зник створений за Віктора Ющенка розділ, присвячений Голодоморові. Ющенко домагався визнання на міжнародній арені штучного голоду 1930-х років в Україні за геноцид українського народу. На відміну від значних територій тодішнього СРСР, які на початку 1930-х років тяжко потерпіли від голоду через неврожаї з природних причин, саме в Україні і в частині Кубані, де більшість населення тоді становили українці, голод був у ті часи влаштований радянською владою штучно. • 10 квітня 2010 р. В авіакатастрофі під Смоленськом загинув президент Польщі Лех Качиньський. Він летів на траурні заходи, приурочені до річниці розстрілу польських офіцерів у Катині. Президент планував виголосити промову на польському військовому цвинтарі у Катині під час траурних заходів: "Шановні представники катинських родин! Шановні панове! У квітні 1940 року було убито більше 21 тисячі польських ув'язнених з таборів і тюрем НКВС. Цей акт геноциду був здійснений з волі Сталіна, за наказом вищих радянських властей. Жахливої кульмінацією союзу Третього рейху і СРСР, пакту Молотова-Ріббентропа і нападу на Польщу 17 вересня 1939 став Катинський злочин. Не тільки в лісах Катині, але також у Твері, Харкові, в інших відомих і ще невідомих місцях страт були вбиті громадяни Другий Польської Республіки - люди, що складали основу нашої державності, непохитні в своїй службі вітчизні. У той же самий час сім'ї вбитих і тисячі жителів довоєнних Креси були вислані вглиб Радянського Союзу, їх невимовним муками відзначений там шлях польської Голгофи Сходу. Найтрагічнішою зупинкою на цьому шляху стала Катинь. Польські офіцери, священики, службовці, поліцейські, співробітники прикордонної охорони, тюремні працівники були знищені без процесів і вироків. Вони стали жертвами неоголошеної війни. Їх вбивство було скоєно з нехтуванням прав і конвенцій цивілізованого світу. Їх гідність - як солдатів, поляків і людей - було розтоптане. Рови смерті повинні були назавжди приховати тіла убитих і правду про злочин. Світ ніколи не повинен був про це дізнатися . У сімей жертв відібрали право на публічний траур, на те, щоб оплакати та гідно вшанувати пам'ять своїх близьких. Земля приховала сліди злочину, а брехня повинна була стерти його з людської пам'яті. Приховування правди про Катинь - наслідок рішення тих, хто привів до скоєння цього злочину - стало частиною фундаменту політики комуністів та повоєнної Польщі: наріжною брехнею Польської Народної Республіки. Це був час, коли за пам'ять і правду про Катинь доводилося платити високу ціну. Але близькі вбитих і інші сміливі люди вірно стояли за цю пам'ять, охороняли її і передавали наступним поколінням поляків. Вони пронесли її через весь період комуністичного правління і довірили своїм співвітчизникам у вільній, незалежній Польщі. Тому всім їм, а особливо Катинським сім'ям, ми зобов'язані висловити нашу повагу і вдячність. Від імені Польської Республіки я висловлюю глибоку подяку за те, що охороняючи пам'ять про своїх близьких, ви зберегли таку важливу сферу нашого польської свідомості та ідентичності. Катинь стала болючою раною польської історії і на довгі десятиліття отруїла відносини між поляками та росіянами. Тож зробимо ж так, щоб Катинська рана могла нарешті остаточно зажити й затягтися. Ми вже на вірному шляху. Ми, поляки, цінуємо те, що зробили в останні роки росіяни. І цим шляхом, зблизити наші народи, ми повинні рухатися далі, не зупиняючись і не відступаючи назад. Всі обставини катинської злочину повинні бути повністю вивчені і розслідувані. Важливо, щоб на юридичному рівні була зафіксована невинність жертв, щоб були відкриті всі документи, що стосуються цього злочину, щоб Катинська брехня назавжди зникла з суспільного простору. Ми вимагаємо цих дій, насамперед, заради пам'яті жертв і поваги до страждань їх сімей. Але ми вимагаємо їх і в ім'я спільних цінностей, які повинні складати фундамент довіри та партнерства меду сусідніми народами у всій Європі. Віддамо ж разом данину пам'яті убитим і помолимось над їхніми головами. Хвала героям! Хвала їх пам'яті!" "Полеміка" Квітень 2010 р.
Анализ прізвищ сл.(смт)Старий Салтів з 1912 по 2000 роки:
7 квітня 2010 р. Книга Операція "Куркулі". Книги доль: 80 років потому... в Харківській державній науковій бібліотеці ім. В.Г. Короленка
У Центральному будинку літераторів (м. Москва) відбудеться презентація книги «Росія - XX століття. Історія 100 сімей».
11 квітня о 15.00 у Центральному Будинку Літераторів відбулася презентація книги «Росія - XX століття. Історія 100 сімей». Фещенко Ірина - член СВРТ, адміністратор сайту СВРТ: про СВРТ і кілька слів про книгу «Операція "Куркулі". Книги доль: 80 років потому...» 26-28 березня 2010 р.
З 26 березня по 16 квітня 2010 у Воронежі проходить 9-а Всеросійська генеалогічна виставка.
О 10-00 нас чекала генеалогічна конференція в читальному залі держархіву Воронезької області...
Відкривали її Президент СВРТ Валерій Бібіков і керівник архівного відділу Воронезької області В'ячеслав Васильович Гуров
Читальний зал у архіві невеликий, тому слухачів було небагато. Після невеликого перекусу тут же ми вирушили відкривати виставку... А ось цей "хлопець" знову хотів усіх відвести "іншим шляхом", А в цей час у виставковому залі Зі знімків Юрія Івановича. 27 березня ми їздили на автобусі в місто Острогозьк.
На прохання "української делегації" була зроблена зупинка біля каменя на місці знаменною зустрічі Мазепи з Петром 1.
На зворотному шляху я відокремився від колективу з метою відвідати батьківщину моїх предків у Олексіївці Бєлгородської області.
20 хвилин через місток на інший бік річки до залізничної станції Острогожськ і небажання чекати електричку 3:00 привело мене в 2-й вагон поїзда Владивосток-Харків.
І ось я через 35 хвилин в Олексіївці що стала знаменитою не тільки завдяки першовідкривачеві соняшникової олії кріпакові Бокарєву,
Церкви
і будівлі Олексіївки:
А ще ось який цікавий документ став відомий зовсім недавно:
Насторожує кількість знайомих мені прізвищ-Барко, Бондаренко...
Це межова карта XVIII ст. (1780-92 років) зі сл. Олексіївка і х. Щербаково:
А це с. Щербаково в реаліях XXI ст. (2010 р.):
Пам'ятник з прізвищами щербаківців, що загинули у 1941-45 рр., всього 310 імен:
P.S. Згідно сайту www.map31.ru на 23.12.2000г. Кущинське сільське поселення складається з:
с.Кущіно 605 людей
х.Гезов 268 чоловік
х.Орлов 7 осіб
с.Теплінка 222 людини
х.Шелушин 81 особа
с.Щербаково 398 осіб
Разом: 1581 чоловік.
Місце проживання моїх давніх і нинішніх родичів-Сосонських-Сосницький-"дворове-ІВАШКИ".
А саме Щербакове ділиться на: Солонці-Хутір-Бочани-Щербаки
З книги Кряженкова О.М. Щербаково.-Бєлгород: КОНСТАНТА, 2008.-70 С.
На юг от Алексеевки Давние дали По воспоминаниям старожилов, церковноприходская школа находилась в сторожке возле Вознесенского храма. Она действовала до 1926 года. Времена коренных перемен Начало 1930-х годов - безотрадное время. В Щербаковской школе колхозной молодежи не хватало учебников, тетрадей, учебных пособий. Ребята носили очень поношенную, латаную одежду. Семьи жили впроголодь. Поэтому ученики прихватывали в школу миску и ложку, чтобы получить на обед суп и кусочек хлеба. Немало ребят приходили сюда именно из-за пропитания. Столовая располагалась под открытым небом, кухня представляла собой огромный чугунный котел, возле которого усердствовали повара... • 14 лютого 2010 р. 4-а ревізія по Хотмиському повіту, травень 1782р
Список прізвищ • 24 січня 2010 р.
• 12 січня 2010 р. Наявність книг серії "Реабілітовані історією":
Книга пам'яті репресованих Сумська область • Січень 2010 р. м.Львів і область (Карпати, Трускавець і т.д. і т.п.)
Реабилитированные временем
СТАРИЙ САЛТІВ
На 1912 р. 4798 осіб (190 прізвищ)
На 2000 р. 3836 чоловік у графі нарождення стоїть-Старий Салтів
Трансформировалися на
Андренко
Андренко
Базарный
Базарный
Батулин
Батулин
Белай
Белай
Белоусов
Белоусов
Бибиков
БИБИК
Бирюков
Бирюков
Богдан
Богдан
Бондаренко
Бондаренко
Борзяк
Боровой
Ботенко
Братуха
БРАТИК, БРАТКОВ
Брикун
Брикун
Булыгин
Бухар
Быков
Вакула
Валинов
Веселянский
Винниченко
Виноград
Воврыжка
Водолазский
Володин
Волошин
Воскобойник
Воскобойников
Вторник
Галушка
Ганков?
Глазунов
Глянько
Гончаров
Горбатко
Гороховатский
Дегтярев
Демешкин
Демченко
Денисенко
Деревянка
Долбешка
Долгов
Дриженко
Дубина
Евсеев
Емильянченко
Енька
Журба
Задорожний
Задорожный
Золотько
Зубашенко
Ивко
Калиниченко
Кальницкий
Капиносов
Касько
Катко
Квитка
Кисилев
Кислов
Клюев
Коваленко
Коврыжка
Кодяжный
Козуб
Колбаса
Колесников
Колмыков
Колодяжный
Комыхов
Конивец
Коник
Конячик
Коняшка
Корецкий
Корнильев
Кравцуленко
Кравченко
Краснокутский
Краченко
Крыжний
Кузмицкий
Кулагин
Кулиш
Курашов
Курилов
Куценко
Лебединский
Летка
Лиман
Лисаченко
Логвинов
Луговиков
Ляшко
Майборода
Макаренко
Макарущенко
Малька
Малько
Маляров
Марченко
Мирошниченко
Митрофанов
Мищенко
Молчанов
Моменков
Муравченко
Мурза
Неваленный
Нека
Нескоромный
Николаенко
Новодран
Новохатский
Носик
Обраменко
Обрамченко
Овсяник
Овсянников
Олейник
Павловский
Павловскій
Пашков
Пелих
Петраш
Петренко
Петухов
Печенежский
Плужник
Поваляев
Подусов
Понедельник
Протасов
Пучков
Радченко
Рак
Рудиан
Рыбалка
Рыдников
Рыжиков
Саенко
Самсонов
Саранча
Сафронов
Свинарев
Семейкин
Сенькин
Синька
Синько
Скляренко
Скляров
Скорик
Слесарев
Смолярко
Соколенко
Спевак
Спичка
Сподарь
Стеблянка
Степура
Сытник
Таран
Ткаченко
Трощий
Фаддеев
Харланов
Хмель
Хомутов
Хорошков
Цыган
Цынбал
Чайка
Чепура
Чернобай
Чернов
Чехов
Читов
Чуждан
Чуприна
Чураев
Шаповалов
Шарко
Швец
Шевченко
Шишленко
Шпетный
Шпитько
Шульга
Щетинна
Союз Відродження Родовідних Традицій (svrt.ru) та Інтернет-портал «Всеросійське генеалогічне древо» (vgd.ru) представляють другу книгу, видану в рамках проекту, який передбачає видання книг на основі матеріалів, зібраних учасниками сайту ВГД і членів СВРТ.
Книга унікальна за жанром: у 100 главах цієї книги - історія Росії в історії 100 сімей, які жили в період з 1900 по 2000 рік, авторами книги є 54 особи, в іменному покажчику книги - 868 прізвищ, представлені координати всіх авторів.
У рамках програми передбачається: виступ Президента СВРТ Валерія Бібікова; виступ авторів книги; подання книг «Операція "Куркулі". Книги доль: 80 років потому...» (В. Сосницький, Я. Чуйкова); «Калязінські родоводи» (Юрій Соколов);«Династії штатних служителів Калязиного монастиря» (Юрій Соколов), «Примітки до генеалогії роду Агаянів» (Рубен Саркісян); продаж представлених книжок та іншої тематичної літератури.
Адреса: Центральний Дім Літераторів, Малий зал. Москва, вул. Велика Нікітська, буд. 53 (м. Барикадна) (вхід - безкоштовний).
Але до нас приєдналися Тетяна Каракозова з онуком і наші українські товариші з Харкова і Києва.
для чого показував у протилежний від виставки сторону ...
Юне чарівне дарування - переможець конкурсу серед школярів.
26.03.2010 р. Церемонія вручення головного призу.
Відвідали краєзнавчий музей і будинок-музей художника Івана Крамського.
але і нинішньому Президенту РФ Медведєву, а точніше його мамі. Це її батьківщина...
В состав Кущинского сельского поселения входят села Кущино, Теплинка, Щербакове хутора Гезово, Орлово и Шелушино. В недавние времена к нему относились уже исчезнувшие хутора Бондарево и Козаченково.
Территория всего поселения находится к югу от районного центра - города Алексеевки Белгородской области, Щербаково - в 12 километрах. На востоке муниципальное образование граничит с Меняйловским и Гарбузовским, на юге - с Жуковским и Хрещатовс-ким, на западе - с Хлевищенским и Ильинским сельскими поселениями. С севера находятся земли, относящиеся к городу Алексеевке.
На 1 января 2008 года в пределах поселения находилось 603 домовладения, в которых проживало 1575 человек, из них 580 трудоспособных, 427 пенсионеров, 157 школьников, 85 дошкольников. В Кущино насчитывалось 593 жителя (235 подворий), в Щербаково - 404 (157 Подворий), в Гезово - 271 (104 подворья), в Теплинке - 220 (73 подворья), Шелушино - 80 (30 подворий), в Орлово - 7 (4 подворья).
Поселение находится в геоморфологическом районе Пониженного Заосколья. Зона лесостепная, местность холмистая, овраго-ба-лочная. Климат умеренно-континентальный. Средняя летняя температура колеблется в пределах плюс 18-21 градус, иногда доходит до 35 градусов. Зимой воздух остывает в среднем до минус 8-10 градусов, порой понижается до 30 градусов. Почва промерзает до 1 метра. В год выпадает в среднем от 420 до 590 миллиметров осадков. В распределении их наблюдаегся большая неустойчивость: иногда за один летний месяц выпадает до 30 - 40 процентов годовой суммы. Зима малоснежная, снежный покров неустойчивый, на открытых участках он сдувается ветрами.
На территории муниципального образования нет реки, лишь на границе с Жуковским поселением находится исток Черной Калитвы.
К водным объектам следует отнести пруды. По два таких водоема имеются возле Кущино, Гезово, Теплинки, Шелушино; по одному-возле Орлово и бывшего хутора Бондарево. На юго-западе Щербаково расположены Крамарева роща и Рябцев пруд, в западном направлении от села - заболоченный овраг Кругляков с родниками, к северу - небольшой Солончанский лес.
Среди деревьев в пределах поселения преобладают дуб, береза, липа, осина, клен; в числе кустарников - шиповник, терновник, боярышник. Флора представлена также цветами: ромашками, колокольчиками, подснежниками, ландышами, фиалками, медуницей; лекарственными растениями: мать-и-мачехой, горицветом, пижмой, душицей, пастушьей сумкой, чистотелом, зверобоем, подорожником. Из грибов чаще всего попадаются белый, подберезовик, подосиновик, опенок, груздь, лисичка, сыроежка. Водятся звери: волк, заяц, лисица, кабан; птицы: воробей, синица, ворона, сорока, грач, дятел, удод, скворец, кукушка.
Полезные ископаемые выходят на поверхность: мел, глина, песок.
Точной даты основания сел Кущинского поселения нет, поскольку заселялись они стихийно. По предположению белгородских и воронежских краеведов, эти села возникли в начале XVIII столетия. В то
время появились благоприятные возможности для освоения мест
южнее Белгородской оборонительной черты, в нашем крае-по правому берегу Тихой Сосны и далее на юг. Уже прекратились набеги
крымских татар на приграничье Российского государства, полным
ходом шла колонизация Дикого поля, опустошенного еще монголо-татарами в XIII веке. Два потока переселенцев осваивали эти земли:
один с севера - русскими, другой с запада - украинцами, уходившими из Польши от преследований и бесправия. Села Кущинского поселения основаны "выходцами из Украины, о чем говорят фамилии, диалект, устно-поэтические и этнографические традиции. Эти села продолжительное время входили в пределы воронежского края. Наиболее распространенные фамилии в них: Бондарь, Брекало, Головчан, Горбатенко, Ивахно, Ковалев, Монтус, Никитенко, Подгорный, Прокопенко, Рудниченко, Собина, Сосницкий, Токарь, Угроватый, Чертоляс, Шевченко, Шконда, Щербак, Яковенко.
Стихийное заселение не оставило документальных свидетельств о происхождении географических названий. Мы можем руководствоваться устоявшимися правилами топонимики, в соответствии с которыми очень часто возникновение названий связано с первыми поселенцами или местоположением. Поэтому с большой долей достоверности можем сказать, что Щербаково получило название от фамилии Щербак, которую носил по всей вероятности человек, первым поселившийся на месте будущего села. Об этом же свидетельствуют предания, сохранившиеся до наших дней. Как сказано в них, Гезово основал украинский казак Гез, Теплинку - некий богач Теплинский, Бондарево - Бондарь, Козаченково - украинец с такой же фамилией, Шелушино - какая-то атаманша по прозванию Шелуха.
Однако некоторые предания сберегли красивые версии. Хутор Орлово обосновался на возвышенном месте, рядом с рощей, в которой гнездились орлы. Кущино получило название из-за кустов, окружавших небольшой водоем в лошщине.
Первое упоминание о Щербаково выявлено в итоговой ведомости пятой ревизии (переписи) за 1795 год (Государственный архив Воронежской области). В ней отмечено, что в селе 96 душ мужского пола. Названы и остальные пять селений нынешнего административного образования: в Кущино 62 души мужского пола, в Теплинке-153, в Гезово - 102, в Орлово - 59, в Шелушино - 45. Если к числу мужчин прибавим количество женщин (а их примерно столько же), то получим данные о количестве жителей каждого хутора (в то время селения имели такой статус).
Хутора относились к Алексеевской вотчине графа Николая Петровича, а потом его сына Дмитрия Николаевича Шереметевых. Один из исследователей социально-экономического положения Воронежской губернии той поры А. Небольсин отмечал: «Яркие образцы сосредоточения значительных богатств в руках некоторых из крепостных крестьян можно найти в вотчинах графов
Шереметевых (...). Отсутствие стеснительной близости графов, живших в Москве или Петербурге, даже при особой администрации, назначенной последними в каждой из вотчин, по-видимому, содействовало развитию богатств крестьян-капиталистов, в особенности за счет остальных своих братьев крестьян, но в целом развитие шло в первую очередь за счет хозяйственно-экономических условий районов, в которых они жили (...). Наиболее богатые крестьяне-капиталисты Воронежской губернии были в вотчине тех же Шереметевых, находившейся в Бирюченском уезде под названием Алексеевской вотчины».Четыре таких капиталиста в 1811 году жили в Шелушине. Фамилии их не установлены, тем не менее известно, что капитал каждой семьи в 1000 рублей подтвержден обществом (был он, конечно, побольше). Семьи состояли из 7-9 человек, но в них по 4-6 детей до 17 лет, то есть работников для возделывания земли, которой они владели (44-50 десятин вместо 11 по числу тягол), явно не хватало. Значит, нанимали батраков. Разумеется, богатство четверых вовсе не означало, что земляки благоденствовали.
Местная власть принадлежала управляющему графа. Не на последнем счету были состоятельные крестьяне, которые могли нанимать батраков и предоставлять ссуду.
У большинства жителей сел избы (по местному диалекту - хаты) и надворные постройки сооружались из мягких пород: вербы, ольхи, осокоря. Только у зажиточных дом состоял из двух половин, одна из которых являлась горницей, а вторая служила для пребывания семьи, приготовления пищи и защиты от холода молодых домашних животных. Кроме скотоводства, крестьяне занимались земледелием. В студеные зимние вечера женщины ткали, вязали, пряли и вышивали. Часть своих работ продавали на рынке в слободе Алексеевке.
Долгое время щербаковцы и жители близлежащих хуторов относились к приходу церкви Казанской иконы Божией Матери слободы Варваровки. В 1859 году в селе проживало 725 человек в 97 дворах, а на богомолье они ходили за восемь верст. Каменную Вознесенскую церковь построили в 1866 году, и тогда Щербаково обрело статус слободы.
После отмены крепостной зависимости крестьяне оказались в еще более сложной ситуации, нежели до 1861 года. Земельные наделы сократились, а необходимость выкупать их заставляла искать разные пути получения доходов. Многие уходили на заработки на Дон и на Кубань. Изменилась и структура местной власти: вместо наместников графа Шереметева главным администратором Щербаковской волости был назначен старшина, а делопроизводителем - писарь. В 1875 году волостным старшиной стал Петр Васильевич Рудниченко, в 1896 году - Петр Антонович Яковенко, а волостным писарем - Арсений Иванович Голофеевский. В начале прошлого столетия волостными главами были Иван Иванович Они-щенко и Иван Васильевич Меняйлов, писарем - Яков Александрович Зиновьев.
По переписи 1890 года, в Щербаковской волости проживало 5961 человек. В состав волости в то время входили, кроме слободы Щербаковой (население 773 человека), слободы Меняйлова (489 человек), Теплинка (1110 человек), хутора Галяпин (542 человека), Гезев (629 человек), Кущин (522 человека), Орлов (472 человека), Пушкарский (605 человек), Шапошников (386 человек), Шелушин (433 человека). Названия населенных пунктов воспроизводятся по публикации в «Сборнике статистических сведений по Воронежской губернии» (Том 11-й, вып. 1-й, 1892).
В том же сборнике сообщается, что в Щербаковой было 60 грамотных семейств, и все мужчины - 85 человек. В слободе только два подворья нанимали двух работников, платили им вместе 35 рублей в год. Здесь насчитывалось 124 дома и 296 хозяйственных построек, действовало 9 предприятий, годовой доход которых составлял 195 руб. В хозяйствах имелось 73 рабочих лошади и столько же коров, 54 теленка, 427 овец, 72 свиньи. Местные крестьяне располагали 29 плугами, 100 сохами, 129 телегами. В течение года издержки составляли 8326 руб., в том числе на скот 678 руб. (на ярмарках лошадь стоила 50 руб., корова - от 35 до 40 руб.), на инвентарь - 421 руб., на одежду и обувь почти 2000 руб. Доход за год от продаж и промыслов составил 12416 рублей.
В Теплинке тоже грамотой владели только мужчины - 89 человек. Наемных работников не было, однако в батраки на сторону нанимались 8 человек из 7 подворий. В слободе насчитывалось 155 домов и 478 хозяйственных построек. Торговых заведений не было, а 17 мелких предприятий приносили доход в 442 руб. На своих подворьях крестьяне имели 97 рабочих лошадей, 153 вола, 71 корову и 61 теленка, 544 овцы, 76 свиней. Плугов у них не было, только 106 сохи 176 телег. Они владели 978 десятинами удобной земли. За 1890 год издержки жителей слободы составили 8636 руб., в том числе на приобретение скота 847 руб., кормов -174 руб., инвентаря - 261 руб., одежды и обуви - 2114 руб. Доходы от продаж и промыслов равны 13066 руб.
В Гезово, как и в других селах и хуторах, доходы крестьян были разные. Зажиточными считались те, кто владел мельницей, молотилкой, косаркой. К таким респектабельным хозяевам относились братья Григорий и Петр Бондарь. Самые большие земельные наделы, а также мельницы, маслобойки имели Демид Герасимович Пархоменко, Иван Демидович, Митрофан Демидович и Стефан Демидович Калмыковы. Небольшим магазином располагал Дмитрий Сосницкий. К середнякам относились Михаил Ивахно, Владимир Пяташов, Леонтий Прокопенко, Яков Монтус.
После 1917 года структура власти вновь изменилась: Советы крестьянских депутатов были созданы весной 1918 года, крестьяне получили землю бесплатно, однако политика продразверстки по существу выкачивала весь урожай и обрекала хлеборобов на голод. Немного легче стало в период продналога: план поставки продукции государству все-таки позволял крестьянам иметь прожиточный минимум. Поэтому Щербаковская волость в 1921 году уже к 25 октября рассчиталась по продналогу на хлебные культуры.
Жизнь тем не менее продолжалась, детишки получали образование. В Щербаково действовали две школы -126 учеников и четыре педагога, в Меняйловской, Орловской, Теплинской и Шелушенской школах работали по два учителя, а занималось от 34 до 62 юных сельчан. В Гезовскую школу ходило 100 ребят, которых обучали четыре наставника.
В 1926 году в Щербаково построили новую школу первой ступени из красного кирпича. Она находилась возле дороги из Алексеевки на Валуйки. Учителями были Москальчук и Бовдаренко. В то время многие районы Воронежской губернии, а потом Центрально-Черноземной области, где проживали этнические украинцы, по директиве верховной власти переходили на украинский язык. На этом языке велось делопроизводство, выпускалась уездная газета. Начинали изучать его и в школах, в том числе в Щербаково и вообще в пределах нынешнего Алексеевского района. По переписи 1923 года на алексеевской земле проживало подавляющее число этнических украинцев - 15000 из 15675 человек. Так что начинание имело под собой почву, ведь впервые за все время проживания на освоенной территории Дикого поля потомки переселенцев из Украины получали возможность приобщаться к культуре своих прадедов. Однако кампания проходила директивно, без учета мнения и желания населения. Поэтому благое дело обернулось массовым недовольством, блокированием указаний и распоряжений. Этот противоречивый процесс продолжался до начала 1932 года, когда по распоряжению из Москвы украинизацию прекратили.
Список населених пунктів доступних ревізій:
Аналогічна ситуація сталася з співавтором книги "Операція кулаки ...", коли внучка Василя Костянтиновича Заблоцького виявила на стор 88 в документах, розміщених у книжці, список спецпоселенців Шерстобітовскої спецкомендатури з прізвищем свого дідуся поруч з моїм дідом (див. подробиці на сайті). 
